Капітал і платежі - Європейський союз консолідовані договори

Капітал і платежі

^ Стаття 56 (колишня стаття 73b)

  1. У межах положень, викладених у цій Главі, всі обмеження на переміщення капіталу між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути за-боронені.

  2. У межах положень, викладених у цій Главі, всі обмеження на платежі між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути заборонені.

^ Стаття 57 (колишня стаття 73c)

1. Положення статті 56 не повинні завдавати шкоди застосуванню по відношенню до третіх
країн будь-яких обмежень, які існують на 31 грудня 1993 року відповідно до законів держав-
членів чи Співтовариства щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи прямі
інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи допуск
цінних паперів на ринки капіталу.

2. Докладаючи зусиль для досягнення вільного переміщення капіталу між державами-
членами і третіми країнами на максимально можливому рівні та без порушення інших Глав
даного Договору, Рада може, на основі рішення кваліфікованої більшості за пропозицією
Комісії, здійснювати заходи щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи
прямі інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи
допуск цінних паперів на ринки капіталу. Згідно з цим пунктом, для прийняття заходів, які є
кроком назад щодо права Співтовариства забезпечувати вільне переміщення капіталу в треті
країни чи з них, необхідне одноголосне рішення Ради.

^ Стаття 58 (колишня стаття 73d)

1. Положення статті 56 не порушують прав держав-членів:

(а) застосовувати відповідні положення податкового законодавства, що визначають
відмінності між платниками податків, які перебувають в неоднакових умовах відносно місця
проживання чи місця інвестування капіталу;

(б) вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушень національних законів та
актів виконавчої влади, особливо у сфері оподаткування, та ретельного контролю за діяльністю
фінансових установ; встановлювати процедуру декларування даних про переміщення капіталу з
метою отримання інформації адміністративного чи статистичного характеру; вживати заходів,
що є виправданими з точки зору соціальної політики чи державної безпеки.

2. Положення цієї Глави не порушують застосування обмежень на право заснування і
ведення економічної діяльності, якщо це не суперечить основним принципам даного Договору.

41

3. Заходи та процедури, викладені в пунктах 1 і 2, не повинні бути засобом безпідставної дискримінації або завуальованого обмеження щодо вільного переміщення капіталів чи пла-тежів, як це визначено в статті 56.

^ Стаття 59 (колишня стаття 73f)

У випадках, коли за виняткових обставин переміщення капіталу в треті країни чи з них викликає, або загрожує викликати серйозні труднощі у функціонуванні економічного та валют-ного союзу, Рада, на пропозицію Комісії і після консультацій з ЄЦБ, кваліфікованою більшістю приймає рішення про захисні заходи щодо третіх країн на період не більше шести місяців, якщо такі заходи вкрай необхідні.

^ Стаття 60 (колишня стаття 73g)

  1. Якщо у випадках, передбачених у статті 301, виникає необхідність здійснення заходів на рівні Співтовариства, Рада може, згідно з процедурою статті 301, вжити невідкладних заходів для переміщення капіталу та платежів відносно зацікавлених третіх країн.

  2. Не порушуючи умови статті 297, до остаточного затвердження Радою заходів відповідно до пункту 1, держава-член може, в разі особливої необхідності з серйозних політичних мір-кувань, вжити однобічних заходів супроти третьої країни з питань переміщення капіталу і платежів. Комісія та інші держави-члени повинні бути поінформовані про подібні заходи не пізніше дати введення в дію останніх.

На пропозицію Комісії Рада може прийняти кваліфікованою більшістю рішення, яке б зобов’язувало ту чи іншу державу-члена відкоригувати чи скасувати подібні заходи. Голова Ради інформує Європейський Парламент про будь-яке таке рішення, прийняте Радою.

РОЗДІЛ IV (колишній Розділ IIIа)

^ ВІЗИ, ПРИТУЛОК, ІММІГРАЦІЯ ТА ІНШІ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВІЛЬНИМ ПЕРЕСУВАННЯМ ОСІБ

Стаття 61 (колишня стаття 73i)

З метою поступового створення зони свободи, безпеки та справедливості, Рада зобов’язується прийняти:

(а) протягом п’яти років з часу набуття чинності Амстердамського Договору – заходи,
спрямовані на забезпечення вільного пересування осіб згідно з умовами статті 14 та у чіткій
відповідності із заходами по контролю зовнішнього кордону, включаючи імміграційні процеси
та надання притулку, як це передбачено у статті 62(2) і (3) та статті 63(1)(a) та (2)(a), а також у
відповідності із заходами по запобіганню та боротьбі зі злочинністю згідно з положенням статті
31(e) Договору про Європейський Союз;

(б) інші заходи у сфері імміграції, надання притулку та охорони прав громадян третіх країн
відповідно до положень статті 63;

(в) заходи у сфері законодавчої співпраці у цивільних справах, як це визначено статтею 65;

(г) відповідні заходи на посилення та зміцнення адміністративної співпраці, як це
визначено у статті 66;

(д) заходи у сфері законодавчої співпраці у кримінальних справах з метою досягнення
високого рівня безпеки шляхом запобігання та боротьби зі злочинністю в межах Союзу
відповідно до положень Договору про Європейський Союз.

42

^ Стаття 62 (колишня стаття 73j)

Діючи відповідно до процедури, визначеної у статті 67, Рада протягом п’яти років з часу набуття чинності Амстердамського Договору приймає:

  1. заходи по забезпеченню, відповідно до статті 14, відсутності будь-якого контролю за особами, незалежно від того, є вони громадянами Союзу чи третіх країн, при перетині ними внутрішніх кордонів;

  2. заходи щодо перетину зовнішніх кордонів держав-членів, які встановлюють:

(а) стандарти і процедури, яких повинні дотримуватися держави-члени при здійсненні
ними перевірок осіб на таких кордонах;

(б) правила щодо надання віз на період перебування не більше трьох місяців, включаючи:

(і) перелік третіх країн, для громадян яких необхідна наявність візи при перетині ними зовнішніх кордонів, та тих країн, громадяни якої не підлягають такій вимозі;

(іі) процедури та умови надання віз державами-членами;

(ііі) єдиний формат для віз;

(іv) правила щодо єдиної візи;

(3) заходи, що визначають умови свободи подорожування громадян третіх країн в межах
територій держав-членів протягом не більше трьох місяців.

^ Стаття 63 (колишня стаття 73k)

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 67, Рада протягом п’яти років з часу набрання чинності Амстердамського Договору приймає:

(1) заходи щодо надання притулку, відповідно до Женевської Конвенції від 28 липня 1951
року, Протоколу від 31 січня 1967 року стосовно статусу біженців та інших відповідних
договорів, у таких сферах:

(а) критерії та механізми для визначення держави-члена, яка відповідає за розгляд прохання
про надання притулку, поданого громадянином третьої країни в одній з держав-членів;

(б) мінімальні стандарти для прийняття осіб, які пошукують політичного притулку в
державах-членах;

(в) мінімальні стандарти приймання громадян-біженців третіх країн;

(г) мінімальні стандарти щодо процедур надання та позбавлення статусу біженця в
державах-членах;

(2) заходи щодо біженців та переміщених осіб у таких сферах:

(а) мінімальні стандарти надання тимчасового захисту переміщеним особам, які є
громадянами третіх країн і не можуть повернутися на батьківщину, та особам, що потребують
міжнародного захисту з інших причин;

(б) підтримання балансу зусиль держав-членів з питань надання притулку біженцям і
переміщеним особам та можливих наслідків цього;

(3) заходи у сфері імміграційної політики в таких сферах:

(а) умови в’їзду та проживання, стандарти щодо процедури надання державою-членом
довгострокових віз та дозволів на проживання, у тому числі з метою возз’єднання сімей;

(б) питання незаконної імміграції та незаконного проживання, у тому числі репатріації
нелегальних резидентів;

(4) заходи щодо визначення прав та встановлення умов, за яких громадяни третіх країн, що
є легальними резидентами держави-члена, можуть проживати на території іншої держави-члена.

Заходи, прийняті Радою відповідно до пунктів 3 та 4, не звільняють будь-яку державу-члена від розгляду та вирішення вищевикладених питань на національному рівні відповідно до даного Договору та міжнародних угод.

Заходи, прийняття яких передбачено пунктами 2(б), 3(a) та 4, не підлягають обмеженню терміном п’ять років.

43

^ Стаття 64 (колишня стаття 73l)

1. Даний Розділ не зачіпає повноважень, покладених на держави-члени, у сфері
підтримання правопорядку та захисту внутрішньої безпеки.

2. У разі, якщо в одній чи більше держав-членів складеться надзвичайна ситуація, що
характеризується раптовим напливом громадян з третіх країн і без порушення пункту 1, Рада
може за пропозицією Комісії прийняти кваліфікованою більшістю тимчасові положення, згідно
з якими термін перебування в ній громадян третіх країн не повинен перевищувати шість місяців
для блага зацікавленої держави-члена.

^ Стаття 65 (колишня стаття 73m)

Заходи у сфері міждержавної юридичної співпраці у цивільних справах, здійснювані відповідно до статті 67, і, наскільки це необхідно для відповідного функціонування внутрішнього ринку, включають:

(а) поліпшення і спрощення:

– системи міждержавної служби обміну документами судового та позасудового характеру;

– співпрацю в отриманні свідчень;

– визнання та застосування рішень при розгляді цивільних і комерційних справ, включаючи рішення в позасудових випадках;

(б) сприяння узгодженню норм, які застосовуються державами-членами стосовно
конфлікту законів та юрисдикції;

(в) усунення перешкод на шляху до нормального функціонування цивільного судочинства
через підтримку, в разі необхідності, узгодження норм цивільного процесу, які застосовуються
у державах-членах.

^ Стаття 66 (колишня стаття 73n)

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 67, Рада вживає заходів щодо забезпечення співпраці між відповідними адміністративними установами держав-членів, а також між адміністративними установами та Комісією у сферах, визначених даним Розділом.

^ Стаття 67 (колишня стаття 73o)

1. Протягом перехідного періоду тривалістю п’ять років з часу набуття чинності
Амстердамського договору Рада після консультації з Європейським Парламентом діє
одноголосним рішенням на пропозицію Комісії або за ініціативою держави-члена.

2. Після закінчення п’ятирічного періоду:

– Рада діє на пропозицію Комісії; Комісія вивчає будь-який запит держави-члена, і подає пропозицію на розгляд Ради;

– Після консультацій з Європейським Парламентом, Рада одноголосно приймає рішення, що прямо або опосередковано стосуються питань, порушених у даному Розділі, керуючись при цьому процедурою, викладеною у статті 251, з урахуванням положень про повноваження Суду Юстиції.

  1. У порядку відступу від пунктів 1 і 2 заходи, передбачені у статті 62(2)(б)(і) та (ііі), повинні бути затверджені Радою рішенням, прийнятим кваліфікованою більшістю на про-позицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом з часу набуття чинності Амстердамського договору.

  2. У порядку відступу від пункту 2 після п’ятирічного періоду з часу набуття чинності Амс-тердамського договору заходи, передбачені у статті 62(2)(б)(іі) і (іv), повинні бути затверджені Радою відповідно до процедури, викладеної у статті 251.

^ Стаття 68 (колишня стаття 73p)

44

  1. Стаття 234 застосовуватиметься до цього Розділу за наступних умов та обставин: якщо питання щодо тлумачення положень цього Розділу або чинності та тлумачення прийнятих їх на основі актів інститутів Співтовариства, які порушуються на рівні суду чи трибуналу держави-члена, не передбачають судового вирішення згідно з національним законодавством, то у такому випадку суд або трибунал можуть, якщо вважають за необхідне для прийняття ними рішення, звернутися до Суду для отримання його рішення.

  2. У будь-якому випадку Суд не уповноважений приймати ухвал щодо рішень чи вжитих заходів, передбачених статтею 62(1), стосовно дотримання законності та правопорядку і гаран-тій внутрішньої безпеки держав-членів.

  3. Рада, Комісія або держава-член можуть звертатися до Суду для отримання рішень щодо тлумачення положень даного Розділу чи актів інституцій Співтовариства, які базуються на цьому розділі. Рішення Суду щодо поданого запиту не застосовується до рішень судів чи трибуналів держав-членів, які стали «res judicata».

^ Стаття 69 (колишня стаття 73q)

Застосування даного Розділу підлягає положенням Протоколу про позицію Об’єднаного Королівства Великобританії та Ірландії і Протоколу про позицію Данії. Положення даного Роз-ділу не повинні також суперечити Протоколу про застосування певних аспектів статті 14 Договору про заснування Європейського Співтовариства щодо Об’єднаного Королівства Великобританії та Ірландії.

РОЗДІЛ V (колишній Розділ IV)

ТРАНСПОРТ

Стаття 70 (колишня стаття 74)

Цілі даного Договору, викладені у цьому Розділі, повинні дотримуватися державами-членами в межах здійснення спільної транспортної політики.

^ Стаття 71 (колишня стаття 75)

1. З метою виконання положень статті 70 та врахування особливостей транспортного
сполучення, Рада повинна, діючи згідно з процедурою, викладеною в статті 251, і після консуль-
тацій з Економічним та соціальним комітетом і Комітетом регіонів, сформулювати:

(а) спільні правила, що застосовуються для міжнародних перевезень на територію держави-
члена і в зворотному напрямі або через територію однієї чи кількох держав-членів;

(б) умови, згідно з якими транспортні компанії-нерезиденти можуть надавати транспортні
послуги на території держави-члена;

(в) заходи щодо підвищення безпеки перевезень;

(г) будь-які інші відповідні положення.

2. Шляхом відхилення від процедури, передбаченої в пункті 1, де застосування положень
про принципи системи регулювання перевезень мало б серйозні наслідки для життєвого рівня,
зайнятості в окремих районах та експлуатації транспортних засобів, вони повинні бути
встановлені Радою шляхом прийняття одноголосного рішення, на пропозицію Комісії та після
консультацій з Європейським Парламентом і Економічним та Соціальним Комітетом. При
цьому Рада повинна враховувати необхідність адаптації до економічного розвитку, що буде
результатом створення спільного ринку.

^ Стаття 72 (колишня стаття 76)

45

До встановлення положень, визначених статтею 71(1), жодна держава-член не може без одноголосного схвалення Ради приймати будь-які положення з даного питання, як воно врегульовано на 1 січня 1958 року або, для держав-вступників, – до дати їхнього вступу, що мали б негативний прямий або непрямий ефект на перевізників інших держав-членів порівняно з перевізниками, які є громадянами такої держави.

^ Стаття 73 (колишня стаття 77)

Допомога є сумісною з цим Договором, якщо відповідає вимогам координації транспорту або є відшкодуванням за виконання певних зобов’язань, що складають невід’ємну частину концепції сфери громадського обслуговування.

^ Стаття 74 (колишня стаття 78)

Будь-які заходи, здійснювані в рамках цього Договору стосовно встановлення транспортних тарифів та умов, повинні враховувати економічні умови перевізників.

^ Стаття 75 (колишня стаття 79)

1. У випадку здійснення перевезень в межах Співтовариства, всяка дискримінація
перевізників, яка приймає форми встановлення неоднакових тарифів та різних умов для
перевізників однакової продукції однаковими транспортними шляхами, в залежності від країни
походження або призначення товарів, які перевозяться, повинна бути скасована.

  1. Положення, викладені в пункті 1, не забороняють Раді приймати інші заходи відповідно до умов статті 71(1).

  2. На пропозицію Комісії та після консультацій з Економічним і соціальним комітетом Рада встановлює, на основі рішення кваліфікованої більшості, правила застосування відповідних по-ложень пункту 1.

Рада може також затвердити положення, необхідні для надання можливості інститутами Співтовариства узгоджувати свою діяльність з правилами, визначеними в пункті 1, і забезпе-чуючи при цьому максимальне використання користувачами переваг від їх введення.

4. Діючи за власною ініціативою або на пропозицію держави-члена, Комісія проводить
ретельне розслідування будь-яких випадків дискримінації, які підпадають під дію пункту 1, і
після консультацій з будь-якою державою-членом приймає необхідні рішення в межах правил,
встановлених згідно з положеннями пункту 3.

^ Стаття 76 (колишня стаття 80)

  1. Встановлення державою-членом відповідних тарифів та умов у сфері транспортних операцій, здійснюваних у межах Співтовариства з метою підтримки чи захисту інтересів одного або кількох підприємств чи галузей промисловості, повинно бути заборонене, якщо не санкціоноване Комісією.

  2. Діючи за власною ініціативою або на пропозицію держави-члена, Комісія вивчає тарифи та умови, згадувані в пункті 1, враховуючи особливості відповідної регіональної економічної політики, потреби слаборозвинених областей та проблеми регіонів зі складною політичною обстановкою, з одного боку, а також вплив подібних тарифів та умов на конкуренцію між різними видами транспорту, з іншого боку.

Після консультацій з кожною із зацікавлених держав-членів Комісія приймає відповідні рішення.

3. Санкції, передбачені пунктом 1, не застосовуються до тарифів, введених з метою
забезпечення конкуренції.

^ Стаття 77 (колишня стаття 81)

46

Збори та мита, що стягуються із перевізника при перетині кордонів додатково до ставок транспортних тарифів, не повинні перевищувати рівня розумних меж після врахування видатків, дійсно понесених ним.

Держави-члени намагатимуться поступово зменшувати такі видатки.

Комісія може вносити пропозиції на розгляд держав-членів щодо застосування даної статті.

^ Стаття 78 (колишня стаття 82)

Положення даного Розділу не перешкоджають здійсненню заходів, прийнятих Федеративною Республікою Німеччини, за умови спрямування таких заходів на компенсацію економічних збитків, спричинених поділом Німеччини, поліпшенню стану економіки певних областей Федеративної Республіки Німеччини, на які вплинув цей поділ.

^ Стаття 79 (колишня стаття 83)

При Комісії створюється Консультативний комітет у складі експертів, що представляють уряди держав-членів. Комісія у разі потреби може консультуватись з Комітетом щодо вирішення транспортних питань, якщо це не порушує повноважень Економічного і соціального комітету.

^ Стаття 80 (колишня стаття 84)

1. Положення даного Розділу стосуються автомобільних, залізничних та внутрішньоводних
перевезень.

2. Діючи на основі рішень кваліфікованої більшості, Рада може визначати ступінь і
процедури застосування відповідних положень стосовно морських чи повітряних перевезень.

У цьому випадку застосовуються процедурні положення статті 71.

РОЗДІЛ VI (колишній Розділ V)

^ СПІЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО КОНКУРЕНЦІЇ, ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Глава 1

Правила конкуренції

Секція 1 Положення, що застосовуються до підприємств

^ Стаття 81 (колишня стаття 85)

1. Забороняються через несумісність зі спільним ринком: всі рішення і договори між суб’єктами підприємницької діяльності, рішення асоціацій підприємництва, які можуть впли-вати на торгівлю між державами-членами і обмежують чи усувають конкуренцію в межах спільного ринку, зокрема, ті з них, які:

(a) прямо чи опосередковано фіксують закупівельні ціни чи ціни продажу та будь-які інші умови торгівлі;

47

(б) обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток чи
капіталовкладення;

(в) розподіляють ринки чи джерела постачання;

(г) визначають неоднакові умови щодо рівноцінних угод з іншими торговельними
партнерами, що створює для них нерівні конкурентні умови;

(д) укладання контрактів здійснюється залежно від прийняття іншими сторонами
додаткових зобов’язань, які за своєю природою або відповідно до торговельної практики не ма-
ють зв’язку з предметом таких контрактів.

2. Будь-які угоди чи рішення, що заборонені відповідно до цієї статті, вважаються
недійсними.

3. Положення пункту 1 можуть, однак, не застосовуватися у випадках:
– будь-якої угоди або категорії угод між сторонами;

– будь-якого рішення чи категорій рішень, прийнятих об’єднаннями підприємств;

– будь-якою картельною практикою або категорією картельних практик, які сприяють поліпшенню виробництва та розподілу продукції, спричиняють технічний та економічний про-грес, надаючи при цьому споживачам справедливу частку вигоди, і, які:

(а) не накладають на підприємства таких обмежень, які не є необхідними для досягнення
цих цілей;

(б) не надають підприємствам можливості усунення конкуренції стосовно значної частини
даних продуктів.

^ Стаття 82( колишня стаття 86)

Будь-які зловживання з боку одного чи кількох підприємств своїм домінуючим становищем на спільному ринку або на значній його частині забороняються як несумісні зі спільним рин-ком, і оскільки це може негативно позначитись на торгівлі між державами-членами.

Суть подібних зловживань може полягати, зокрема, в наступному:

(а) пряме чи опосередковане нав’язування несправедливих цін купівлі чи продажу та
нав’язування інших несправедливих умов торгівлі;

(б) обмеження виробництва, ринків і технічного розвитку на шкоду потреб споживача;

(в) застосування нерівноцінних умов при укладанні рівноцінних угод з іншими
торговельними партнерами, що ставить їх у конкурентно невигідну позицію;

(г) ставлячи укладання контрактів у залежність від прийняття іншими партнерами
додаткових зобов’язань, які, за своїм характером чи відповідно до торговельної практики, не
мають відношення до предмета таких контрактів.

^ Стаття 83 ( колишня стаття 87)

  1. Відповідні регламенти і директиви, які необхідні для реалізації принципів, викладених у статті 81 і 82, затверджуються Радою рішенням кваліфікованої більшості на пропозицію Комісії і після консультації з Європейським Парламентом.

  2. Регламенти і директиви, згадувані в пункті 1, мають на меті, зокрема:

(а) забезпечення дотримання заборон, визначених у статтях 81(1) і 82, шляхом введення
положень про штрафи та періодичні грошові платежі;

(б) встановлення чітких правил застосування положень статті 81(3), враховуючи
необхідність здійснення ефективного контролю, з одного боку, та спрощення адміністративної
системи, з іншого;

(в) визначення у разі потреби умов застосування відповідних положень статей 81 і 82 в
різних сферах економічних відносин;

(г) визначення відповідних функцій Комісії і Суду щодо положень, передбачених
попереднім пунктом;

48

(д) визначення відносин між національними законами та положеннями, що містяться у цій Секції, чи прийняті відповідно до даної статті.

^ Стаття 84 ( колишня стаття 88)

До набуття чинності положень згідно з умовами статті 83 владні структури держав-членів приймають рішення щодо прийнятності угод, рішень і картельної практики, а також зловжи-вання домінуючою позицією на спільному ринку відповідно до закону своєї країни, а також положень статті 81, особливо пункту 3, і статті 82.

Стаття 85 (колишня стаття 89)

  1. Не порушуючи умов статті 84, Комісія забезпечує виконання принципів, передбачених у статтях 81 і 82. На пропозицію держави-члена або за власною ініціативою Комісія у співпраці і за підтримки компетентних органів держав-членів, які надають їй свою допомогу, розслідує випадки можливого порушення викладених принципів. У разі, якщо подібні порушення мають місце, комісія пропонує відповідні заходи з метою їх припинення.

  2. У випадку, якщо порушення тих чи інших принципів продовжують відбуватися, Комісія реєструє таке порушення принципів у своєму вмотивованому рішенні. Комісія може оприлюд-нити дане рішення і уповноважити держави-члени вжити відповідних заходів для виправлення ситуації, умови і засоби реалізації яких вона визначає.

^ Стаття 86 ( колишня стаття 90)

1. Щодо державних підприємств та підприємств, яким держави-члени надають особливі
або виняткові права, держави-члени не вводять і не зберігають в силі будь-які заходи, що
суперечать нормам цього Договору, зокрема, нормам, викладеним у статті 12 і статтях 81-89.

2. Підприємства, на які покладене управління службами, що становлять загальний
економічний інтерес, або які мають характер монополії, що приносить доход, підлягають
положенням даного Договору, зокрема, встановленим нормам конкуренції за умови, що їх вико-
нання не перешкоджає досягненню, де-факто чи де-юре, основних цілей, покладених на них.
При цьому розвиток торгівлі не повинен суперечити інтересам Співтовариства.

3. Комісія забезпечує виконання положень даної статті і в разі потреби надсилає відповідні
директиви чи рішення державам-членам.

Секція 2 ^ Державна допомога

Стаття 87 ( колишня стаття 92)

1.Якщо інакше не передбачено даним Договором, будь-яка допомога, що надається державою-членом або шляхом залучення державних ресурсів у будь-якій формі, що підриває або погрожує підірвати конкуренцію шляхом сприяння певним підприємствам чи виробництву певних товарів, оскільки це позначається на торгівлі між державами-членами, вважається несумісною із спільним ринком.

2. Сумісним зі спільним ринком вважається:

(а) допомога соціального характеру окремим споживачам за умови, що вона не передбачає
дискримінації відносно походження тієї чи іншої продукції;

(б) допомога у разі збитків, викликаних природними катаклізмами чи надзвичайними
обставинами;

49

(в) допомога, що надається окремим економічним регіонам Федеративної Республіки Німеччини, які постраждали під час поділу Німеччини, у разі, якщо така допомога потрібна для компенсації спричинених таким поділом економічних збитків.

3. Сумісним зі спільним ринком також вважається:

(а) допомога з метою сприяння економічному розвитку регіонів із вкрай низьким рівнем
життя та високим процентом безробіття;

(б) допомога з метою сприяння реалізацій важливих проектів загальноєвропейського
значення або подолання серйозних економічних порушень в державі-члені;

(в) допомога з метою сприяння розвитку певної економічної діяльності чи певних
економічних регіонів, якщо подібна допомога не передбачає негативного впливу на умови
торгівлі і не суперечить спільному інтересу;

(г) допомога з метою розвитку культури і збереження спадщини, якщо подібна допомога не
передбачає негативного впливу на умови торгівлі і конкуренції в межах Співтовариства і не
суперечить спільному інтересу;

(д) інші категорії допомоги, які можуть бути визначені Радою згідно з рішенням
кваліфікованої більшості на пропозицію Комісії.

^ Стаття 88 (колишня стаття 93)

  1. Діючи у співпраці з державами-членами, Комісія утримує під постійним контролем усі системи допомоги, існуючі в державах. Комісія пропонує останнім будь-які заходи, необхідні для прогресивного розвитку або функціонування спільного ринку.

  2. Якщо після повідомлення задіяним сторонам з проханням надати їхні коментарі, Комісія виявляє, що допомога, надана державою або за рахунок державних ресурсів, є несумісною зі спільним ринком, відповідно до статті 87, або виявляє факти зловживання допомогою, то Комісія уповноважена санкціонувати рішення про скасування чи переорієнтацію відповідної до-помоги з боку задіяної держави в межах встановленого нею терміну.

Якщо згадана держава не виконує це рішення протягом визначеного часу, Комісія або будь-яка інша зацікавлена держава можуть шляхом вступу від положень статей 226 і 227 пере-дати справу безпосередньо на розгляд Суду.

За поданням держави-члена Рада може, діючи на основі одноголосного рішення, вирішити, що допомога, яку ця держава надає або має намір надавати, є сумісною з політикою спільного ринку шляхом відступу від положень статті 87 або від регламентів, передбачених у статті 89, якщо таке рішення виправдовується винятковими обставинами. Якщо стосовно такої допомоги Комісія вже ініціювала процедуру згідно з першим підпунктом цього пункту, наслідком звер-нення відповідної держави із запитом до Ради буде призупинення такої процедури до часу опри-люднення Радою свого ставлення.

Якщо, однак, Рада не виробила своєї позиції протягом трьох місяців з часу надходження запиту, Комісія санкціонує власне рішення з даного питання.

3. Комісія має бути завчасно поінформована задля представлення своїх зауважень про
будь-які плани надання чи переорієнтації допомоги. Якщо Комісія вирішить, що подібна
допомога суперечить спільному ринку, виходячи із статті 87, вона уповноважена негайно
ініціювати реалізацію процедур згідно з пунктом 2. Зацікавлена держава-член не здійснює
запропоновані нею заходи, доки зазначені процедури не матимуть результатом прийняття
остаточного рішення.

^ Стаття 89 (колишня стаття 94)

За пропозицією Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом Рада може виробити, за рішенням кваліфікованої більшості, відповідні регламенти щодо застосування статей 87 і 88 та, зокрема, визначити умови застосування статті 88(3), а також категорії допомоги, що не підпадають під дію цієї процедури.

50

Глава 2


3385427380753747.html
3385452672335597.html
3385513744260427.html
3385542429449583.html
3385623846269316.html